Falcon_creative_space_011
Економіка креативних просторів

Пару тижнів тому розповідав про економіку колективних просторів(коворкінгів, інкубаторів і т.д.) у Часописі. Оскільки наш Pawillion ще лише на етапі робочого проекту, мене презентували яе теоретика. Зважаючи на інтерес до події та до теми, викладаю тут слайди та ключові тези.

Типологія колективних просторів

Колективні простори можуть приймати нескінченну кількість варіацій, залежно від галузевого фокусу (ІТ чи медійники, інженери чи фінансисти), від типажу талантів-головних клієнтів (креативні, підприємницькі чи управлінські), типу приміщення (для заходів чи майстерня), виду послуг, що надаються (виключно сервіс з надання приміщення чи інвестор у компанії-резиденти), типу спільноти (відкрита спільнота чи закритий клуб), категорії членства (фіксоване чи гнучке) і конструкції бізнес-моделі.

Типологія-Колективних-Просторів

Певно найбільш відомими типами колективних просторів є коворкінги, бізнес-інкубатори, антикафе та навчальні центри. Коворкінги як тип колективних просторів є найбільш поширеним в світі. Кількість коворкінгів зростає і тренд (згідно дослідження Deskmag за 2014р.) залишатиметься.

Deskmag-2014-Number-of-Coworking-Spaces

На чому заробляють простори

Традиційними джерелами доходів для колективних просторів є плата за використання простору (погодинна оплата), членство (плата за використання простору впродовж певного часу у місяць і т.п.), оренда приміщення для проведення заходів та проведення платних навчальних програм.

Бізнес-Модель-Колективних-Просторів

В країнах ЄС плата за робоче місце (робочий стіл) далі переважає у доходах коворкінгів. Середній дохід з резидента на місяць (230 євро) ще набагато перевищує показники в Україні.

Deskmag-2014-Income-Streams-of-Coworking-Spaces

На зустрічі було цікаво почути про бізнес моделі власне наших колективних просторів.

  • Харківський простір Новое Место – простір у ТРЦ, проводить великі заходи (конференції, виступи, виставки) – благо є 1500 кв м з мінімальною орендою, плюс традиційний коворкінг.
  • Львівський betaplace вже вийшов на самоокупність, маючи постійні команди-резиденти, бл 50 люей у вузькому колі власної спільноти. Простір не є великим проектом за оборотом, але є великим за якістю спільноти, яка переважно складається з майстрів (makers, hardware innovators) але захоплює й інші сфери.
  • Дніпропетровський I coworking є похідним і складовою інкубатора.
  • Київський Часопис – найбільший та найуспішніший колективний простір країни. Перший поверх (Креативний простір Часопис) заробляє у більшості на подіях (учасники платять за час перебування під час заходів), – у 2014р в Часописі пройшло 300+ подій. На 4-ому поверсі розташований Часопис коворкінг – класичний коворкінг (прайс), – місць у лютому там не було. І Часопис розширюється далі у тому самому будинку на пл. Льва Толстого.

Вільні ніші для колективних просторів

На мою думку в Україні для колективних просторів все тільки починається:

  • Кількість самозанятих ще відносно мала, але зростатиме – зростає попит, відсутні нові робочі місця у компаніях (отже, люди відкриватимуть власні справи)
  • Вільні галузі для колективних просторів – в країні ще дуже мало просторів, заточених під певну галузі чи сфери – щойно відкривсяMediaHub (фокус – медійники), решта -/+ працюють на стику ІТ, дизайну та консалтінгу – клієнтура переважно з цих сфер. Натомість можна і треба спецілізуватись – мають бути місця для аніматорів та відеографістів, індустрії кіно, для кураторів та менеджерів з культурних індустрій, дизайнерів одягу тд. Очевидно, що завжди будуть резиденти з інших сфер – колективні простори завжди матимуть стиковки з іншими сферами, що не забирає потребу у фокусі.
  • Триватиме еволюція бізнесу – відбуватиметься перехід від тусовщиків до вільних фахівців / самозайнятих (коли мають проекти, за які платять), від самозайнятих до команд і від проектних команд до малого бізнесу. На кожному етапі є свої потреби і колективні простори можуть задовільняти ці потреби – і здатність задовільняти потреби визначатиме тип того чи іншого простору. Не всі будуть або мають бути інкубаторами і не всі мають пропонувати обслуговування СПД.

Економічна-Еволюція-Клієнтів-Колективних-Просторів

Відповідальність власників за створення ринків

Колективний простір – за визначенням гнучка та динамічна структура, – резиденти відпадають або доєднуються постійно (т.зв. churn rate – відсоток резидентів, які залишили простір у певний час, наприклад за місяць). Колективні простори живляться з екосистеми – мають з’являтися бажаючі працювати, навчатись або тусуватись у колективних просторах. Отже колективні простори кровно зацікавлені у розвитку ринків на свої послуги.

Роль власників та менеджерів

Що можуть робити власники, менеджери та аніматори просторів:

  • Допомагати з клієнтами – активно просувати послуги своїх резидентів, рекламувати та просувати – чим більше історій про те, що простір допоміг знайти клієнтів – тим краще для ринку загалом
  • Розвивати бізнес-мислення – впізнавати початківців або аматорів від бізнесу, які не мають продукту чи послуги і щиро дивуються, коли в них мало замовників. Просто по-людськи радити як мати бізнес-модель, як розширитись і т.д. Добрий фінансовий стан резидентів – запорука економічного успіху колективного простору (хм – добре гасло у комуністичному стилі получилось).
  • Формувати екосистему – власники колективних просторів мають відгравати ключову роль у формуванні місцевих еко-систем – витягувати інвесторів, допомагати знаходити місцевих інвесторів, знатися з інкубаторами, допомагати подіям та заходам. Особливо важливо комунікувати – у соц медія, на заходах, на офіціозних подіях. Це дуже добре, коли засновники колективних просторів стають публічними особами, центрами еко-системи бізнесу.

Влада та колективні простори

В багатьох країнах ЄС влада виділяє гранти на створення або розвиток колективних просторів. В Україні теж є такий приклад – створений на кошти норвезького гранту iHub Київ – центр інновацій та підприємництва. Зважаючи на екосистемне значення колективних просторів, здавалось би – чому ні, нехай влада виділяє гранти. Кожному меру в певний момент потрібно показати щось, де сидять “ІТшники та креативщики” – PR в цій країні далі рулить. Відповідно нехай мери і фінансують “свої” простори.

Колективні-Простори-та-Влада

Моя думка протилежна – грантова підтримка самих колективних просторів підриває ринок. Якщо твоя оренда оплачена – навіщо напрягатись, щоб знайти клієнтів, які здатні оплатити вищу вартість з орендою? Це – неправильні ринкові стимули.

Водночас треба і варто підтримувати проекти клієнтів колективних просторів – творчі проекти, тематичні події (навчальні семінари, конференції, хакатони і тд), підтримувати створення культурних та креативних продуктів та послуг. Ці проекти зможуть орендувати приміщення або ставати резидентами колективних просторів. Ще один можливий прийнятний варіант підтримки – підтримка колективних просторів як спосіб ревіталізації пост-індустріальних або занедбаних приміщень із створенням нових публічних просторів для відповідної громади. Не впевнений щодо інкубаторів – інкубатори та подібні програми мають заробляти самі, маючи частку у бізнесах-бенефіціарах. Влада може підтримувати венчурні фонди, – але не тут і не зараз в Україні.

Подія Економіка колективних просторів показала, що ринок колективних просторів в Україні є і він зростає. Хоча цей ринок наразі є ще малим та кількісно і якісно малорозвиненим у порівнянні з іншими європейськими країнами.

P.S. Якщо читачі знають людей, які серйозно і аналітично вивчають колективні простори в Україні – дайте знати, будь ласка.

P.P.S. Дана стаття оригінально розміщена на авторському блозі Володимира Воробея https://prorozvytok.wordpress.com/2015/03/13/economics-of-collective-spaces/

15.04.2015 | Kravchuk Kateryna